Офіційний сайт відділення нотаріальної палати України у Вінницькій області

ОХОРОНА НОТАРІАЛЬНОЇ ТАЄМНИЦІ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ


Scan-140808-0007.jpg

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

 

 

 

 

 

 

ОСТАПЕНКО ОЛЕКСАНДР ЄВГЕНОВИЧ

 

 

УДК 343.1

 

 

ОХОРОНА НОТАРІАЛЬНОЇ ТАЄМНИЦІ

У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ

 

 

 

 

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;

судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

 

 

 

 

 

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

юридичних наук

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2014


Дисертацією є рукопис

 

Робота виконана в Національній академії внутрішніх справ,

Міністерство внутрішніх справ України

 

 

Науковий керівник кандидат юридичних наук

Лепей Олена Володимирівна,

Національна академія внутрішніх справ,

начальник Вінницького відділення

 

 

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Шумило МиколаЄгорович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

професор кафедри правосуддя

 

кандидат юридичних наук, доцент

Ляш Андрій Олексійович,

Київський національний університет культури і мистецтв,

професор кафедри кримінального права і процесу

 

 

 

Захист відбудеться «26» червня 2014 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.05 у Національній академії внутрішніх справ за адресою:
ДП-680, м. Київ, пл. Солом’янська, 1

 

 

 

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, пл. Солом’янська, 1

 

 

 

Автореферат розісланий «23» травня 2014 р.

 

 

 

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

 

 

 

           Д.О. Савицький


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

 

Актуальність теми. Згідно з ч. 2, 3 ст. 8 Закону України «Про нотаріат» від
2 вересня 1993 р. (далі – Закон), нотаріус та особи, зазначені у ст. 1 цього Закону, а також помічник нотаріуса зобов’язані зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням із документами і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась. Обов’язок дотримання нотаріальної таємниці поширюється також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків чи іншої роботи, на осіб, залучених для вчинення нотаріальних дій у ролі свідків, та на інших осіб, яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці.

Із загального правила про додержання нотаріальної таємниці законодавець зробив винятки, які стосуються кримінального судочинства. Так, відповідно до ч. 6 ст. 8 Закону правом на отримання довідок про вчинені нотаріальні дії та інших документів наділені суд, прокуратура, органи досудового розслідування, органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність.

У Кримінальному процесуальному кодексі (КПК) України міститься низка положень, застосування яких забезпечує охорону нотаріальної таємниці. Так, глава 15 цього Кодексу регламентує прийняття слідчим суддею рішення про тимчасовий доступ до документів, які містять відомості, що можуть становити таємницю вчинення нотаріальних дій. У п. 3 ч. 2 ст. 65 КПК України зазначено, що не можуть бути допитані як свідки нотаріуси – про відомості, які становлять нотаріальну таємницю. У п. 4 ч. 2 ст. 27 цього Кодексу передбачено, що слідчий суддя, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження в закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини, якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом.

Теоретичною основою для дослідження стали праці таких вчених, як Ю. П. Аленіна, В. П. Бахіна, В. Д. Берназа, Р. С. Бєлкіна, В. І. Галагана, Ю. М. Грошевого, А. Я. Дубинського, Н. С. Карпова, В. К. Лисиченка, Л. М. Лобойка, Є. Д. Лук’янчикова, В. Т. Маляренка, О. Р. Михайленка, М. М. Михеєнка, В. Т. Нора, М. А. Погорецького, М. С. Строговича, В. П. Шибіка, М. Є. Шумила, О. Г. Яновської та ін.

Деякі аспекти проблеми забезпечення охорони нотаріальної таємниці в кримінальному судочинстві вже розглядали О. В. Баулін, О. М. Дроздов, А. П. Запотоцький, В. В. Король, О. П. Кучинська, А. О. Ляш, М. І. Мельник, О. І. Поповченко, Д. О. Савицький, С. М. Стахівський, В. М. Тертишник, Л. Д. Удалова, Т. В. Чабайовський, О. Г. Шило та ін.

Констатуючи беззаперечний вагомий внесок цих учених у розроблення зазначеної проблематики, зауважимо, що їх наукові пошуки проводились ще до прийняття нового КПК України. Передбачений цим Кодексом механізм регулювання правовідносин, які виникають під час забезпечення охорони нотаріальної таємниці в кримінальному провадженні, потребує глибокого теоретичного осмислення, систематизації, розробки на цій основі пропозицій щодо його вдосконалення, що і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження та свідчить про її актуальність.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження ґрунтується на основних положенням Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів (Указ Президента України від 10.05.2006 р. №361/2006), Концепції реформування кримінальної юстиції України (Указ Президента України від 08.04.2008 р. №311/2008), Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 р. (розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.09.2011 р. №1911); є складовою частиною наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України та відповідає Переліку пріоритетних напрямків наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 рр. (наказ Міністерства внутрішніх справ України від 29.07.2010 р. №347); передбачене планами науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ. Тема затверджена Вченої радою Національної академії внутрішніх справ 16 березня 2011 року, протокол № 11.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є розроблення теоретичних положень охорони нотаріальної таємниці у кримінальному провадженні, формування на цій основі пропозицій, спрямованих на вдосконалення кримінального процесуального законодавства України та практики його застосування в діяльності органів досудового розслідування, прокуратури й суду.

Для досягнення зазначеної мети необхідно було вирішити такі задач:

– сформулювати поняття охорони нотаріальної таємниці в кримінальному судочинстві;

– визначити етапи розвитку законодавства щодо охорони нотаріальної таємниці в кримінальному процесі;

– з’ясувати порядок витребування документів про вчиненні нотаріальні дії;

– розкрити сутність свідоцького імунітету нотаріуса та особливості його допиту як свідка та підозрюваного;

– проаналізувати порядок застосування тимчасового доступу до нотаріальних документів та їх вилучення;

– з’ясувати, які положення кримінального процесуального законодавства гарантують нерозголошення відомостей, що містять нотаріальну таємницю;

– сформулювати пропозиції до КПК України та Закону, спрямовані на вдосконалення охорони нотаріальної таємниці в кримінальному процесі.

Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають у зв’язку з охороною нотаріальної таємниці в кримінальному судочинстві.

Предмет дослідження – охорона нотаріальної таємниці в кримінальному судочинстві.

Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети та задач дослідження, його об’єкта й предмета. Діалектичний метод, як загальнонауковий метод наукового пізнання, дозволив розглянути всі питання теми в динаміці, виявити їх взаємозв’язок і взаємозумовленість. Формально-юридичний метод був використаний із метою визначення понятійного апарату, необхідного для розкриття теми (підрозділ 1.1). Метод системного аналізу дав можливість проаналізувати законодавчі та інші нормативно-правові акти, наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених щодо забезпечення охорони нотаріальної таємниці (підрозділи 1.2, розділ 2). Порівняльний метод був застосований при аналізі КПК України, Закону та кримінального процесуального законодавства більшості країн Співдружності Незалежних Держав, деяких країн Західної Європи (підрозділ 2.1). Соціологічний метод дозволив вивчити погляди слідчих, нотаріусів із питань, що досліджуються, а статистичний – узагальнити результати вивчення матеріалів кримінальних проваджень і даних анкетування (розділи 2, 3). За допомогою методу моделювання і прогнозування сформульовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення КПК України та Закону (розділи 2, 3).

Емпіричну основу дослідження становлять дані, отримані при опитуванні 273 нотаріусів, 205 слідчих. Також за спеціальною анкетою вивчено й проаналізовано 207 матеріалів кримінальних проваджень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших в Україні, після прийняття КПК України, монографічним дослідженням охорони нотаріальної таємниці в кримінальному судочинстві. У роботі сформульовано та обґрунтовано низку положень і висновків, нових у концептуальному плані та важливих для науки кримінального процесу, а також практики застосування кримінального процесуального законодавства, зокрема:

вперше:

– зроблено висновок про необхідність встановлення судового контролю за витребуванням слідчим довідок про вчиненні нотаріальні дії та інших документів до повідомлення особі про підозру;

– запропоновано надати право витребувати довідки про вчиненні нотаріальні дії та інші документи адвокату, який приймає участь у кримінальному провадженні як захисник підозрюваного, обвинуваченого та представник потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача;

– доведено, що КПК України та ст. 8 Закону доцільно доповнити нормою, що до набрання законної сили рішенням, яким закінчується кримінальне провадження, забороняється судді, слідчому судді, прокурору, слідчому та адвокату надавати інформацію про нотаріальні дії іншим особам, включаючи засоби масової інформації, а також розголошувати цю інформацію у своїх виступах;

– наведено аргументи, що нотаріус звільняється від обов’язку зберігати нотаріальну таємницю, якщо йому повідомлено про підозру;

удосконалено:

– поняття охорони нотаріальної таємниці в кримінальному процесі;

– форму письмової вимоги суду, слідчого про видачу довідок та документів про вчинені нотаріальні дії;

– положення про доцільність проведення обшуку в приміщенні державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву та робочого місця приватного нотаріуса в присутності представника органу Нотаріальної палати України;

отримало подальший розвиток:

– положення, що, крім нотаріуса, не підлягають допиту як свідки особи, зазначені у ч. 2, 3 ст. 8 Закону;

– обґрунтування про відмову від обов’язкової участі понятих при проведенні слідчих (розшукових) дій, якщо при цьому розкривається таємниця, яка охороняється законом;

–положення про попередження учасників закритого судового засідання про недопустимість розголошення даних, які досліджувались під час його проведення;

– висновок про заборону розголошувати відомості досудового розслідування, які є підставою для здійснення провадження в закритому судовому засіданні в інтересах нерозголошення таємниці, що охороняється законом;

– наукова думка про особливості ознайомлення сторін із матеріалами кримінального провадження з метою охорони нотаріальної та інших професійних таємниць.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані й аргументовані в дисертації теоретичні положення, висновки та пропозиції можуть бути використані та використовуються у:

законотворчій діяльності – при внесені змін і доповнень до КПК України, (акт впровадження Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 26.11.2013 р. № 04-20/12/2496);

практичній діяльності органів досудового розслідування та юстиції – у процесі розроблення й удосконалення відомчих нормативно-правових актів та методичних рекомендацій з питань охорони нотаріальної таємниці у кримінальному провадженні (акт впровадження УБОЗ МВС України у Вінницькій області від 30.05.2012 р.; акт впровадження Головного управління юстиції у Вінницькій області від 23.05.2012 р.);

навчальному процесі – під час написання окремих розділів підручників і навчальних посібників із навчальних дисциплін «Кримінальний процес», «Практикум зі складання кримінально-процесуальних документів», при підготовці лекцій і проведенні занять за відповідними темами (акт впровадження Вінницького інституту Міжрегіональної Академії управління персоналом від 10 травня 2013 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювались на засіданні кафедри кримінального процесу Національної академії внутрішніх справ, а також на круглому столі, проведеному в Навчально-науковому інституті підготовки слідчих і криміналістів Національної академії внутрішніх справ України (м. Київ, 2010 р.), та оприлюднені на науково-практичних конференціях: «Особливості допиту як свідків осіб, що вчиняють нотаріальні дії» (м. Харків, 2011 р.); «Заборона залучення нотаріусів під час проведення негласних слідчих дій як гарантія нерозголошення відомостей, які містять нотаріальну таємницю» (м. Херсон, 2014 р.); «Охорона нотаріальної таємниці у кримінальному судочинстві. Порівняльно-правовий аналіз» (м. Дніпропетровськ, 2014 р.).

Публікації. Основні положення та висновки дослідження, що сформульовані в дисертації, відображено у 12 наукових публікаціях, серед яких сім статей – у виданнях, включених МОН України до переліку наукових фахових видань з юридичних наук, стаття – у міжнародному науковому виданні, а також у чотирьох тезах, опублікованих у збірниках доповідей науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що включають у себе сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (183 найменування) та чотирьох додатків. Повний обсяг дисертації становить 208 сторінок, із них загальний обсяг тексту – 167 сторінок.

 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

 

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, висвітлено ступінь вивчення проблеми, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено мету та задачі, об’єкт і предмет дослідження, охарактеризовано методи; виокремлено наукову новизну, розкрито практичне значення одержаних результатів; надано відомості про апробацію результатів дослідження, публікації, структуру та обсяг дисертації.

Розділ 1 «Загальні питання охорони нотаріальної таємниці в кримінальному процесі» складається з двох підрозділів та присвячений дослідженню питань про поняття нотаріальної таємниці та її охорони, розвитку законодавства щодо охорони цієї таємниці в кримінальному процесі.

У підрозділі 1.1. «Поняття нотаріальної таємниці та її охорони» досліджено питання, пов’язані з визначенням цієї професійної таємниці та її охорони в кримінальному процесі.

Автор розглядає положення, які є складовими частинами принципу додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій, ознаки, що характеризують нотаріальну таємницю.

Акцентується увага на необхідності комплексного закріплення поняття нотаріальної таємниці в Законі, що зумовлено такими факторами: 1) встановленням кола осіб, які мають доступ до відомостей, які становлять нотаріальну таємницю; 2) регламентацією процедури розкриття відомостей, що становлять предмет цієї таємниці; 3) визначенням строку для їх розкриття; 4) відповідальністю за порушення нотаріальної таємниці; 5) заходами, які передбачені п. 3 ч. 2 ст. 65, п. 3 ч. 162 КПК України та іншими нормами цього Кодексу.

Здобувач зазначає, що під охороною нотаріальної таємниці в кримінальному судочинстві потрібно розуміти передбачені КПК України та Законом правові заходи, спрямовані на отримання інформації, що становить предмет цієї професійної таємниці, та запобігання її розголошення під час здійснення кримінального провадження.

У підрозділі 1.2. «Розвиток законодавства щодо охорони нотаріальної таємниці в кримінальному процесі» розглянуто етапи розвитку кримінального процесуального законодавства щодо забезпечення охорони цієї професійної таємниці.

Зазначено, що в радянський період кримінально-процесуальне законодавство не передбачало положень щодо гарантування охорони нотаріальної таємниці. Лише законодавство про нотаріат визначало, що на вимогу суду, прокуратури, органів досудового розслідування видаються довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи.

Автор виділяє в хронології становлення та розвитку законодавства незалежної України щодо забезпечення охорони нотаріальної таємниці в кримінальному судочинстві такі етапи: 1) до прийняття 2 вересня 1993 р. Закону «Про нотаріат»; 2) з 2 вересня 1993 р. до прийняття Закону від 21 червня 2001 р. «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України»; 3) з 21 червня 2001 р. до прийняття 13 квітня 2012 р. нового КПК України; 4) з 13 квітня 2012 р. по теперішній час. Розглядається кожен із цих етапів. Аналізуються висловлені науковцями пропозиції щодо вдосконалення гарантій охорони нотаріальної таємниці в кримінальному процесі.

Відмічається, що найбільш істотні зміни до кримінального процесуального законодавства щодо забезпечення охорони нотаріальної таємниці були внесені на третьому етапі його розвитку. Науковці (О. В. Баулін, В. В. Король, О. І. Поповченко, В. М. Тертишник та ін.) почали досліджувати питання про: витребування органами досудового розслідування, прокурором та судом нотаріальних документів; свідоцький імунітет нотаріуса та його звільнення від обов’язку зберігати професійну таємницю; проведення виїмки та обшуку у нотаріальному приміщенні; проведення закритого судового засідання та нерозголошення даних досудового розслідування з метою охорони нотаріальної таємниці.

Констатовано, що в КПК України міститься низка положень, застосування яких забезпечує охорону нотаріальної таємниці в кримінальному провадженні (п. 4 ч. 2 ст. 27, п. 11 ч. 2 ст. 42, п. 12 ч. 1 ст. 56, п. 3 ч. 2 ст. 65, п. 3 ч. 1 ст. 162 та ін.). Її охорону також гарантують положення ст. ст. 8, 8-1 Закону.

Здобувач виділяє дві групи заходів, що спрямовані на гарантування законного втручання у сферу дії нотаріальної таємниці. Перша група заходів встановлює особливий порядок збирання доказів, що становлять предмет цієї професійної таємниці. Друга група передбачає правові перепони щодо витоку конфіденційної інформації.

Розділ 2 «Особливості збирання доказів, що містять нотаріальну таємницю» складається з трьох підрозділів, у яких розглядається питання про порядок витребування документів про вчинення нотаріальні дії, проведення допиту нотаріуса, тимчасового доступу до нотаріальних документів.

У підрозділі 2.1. «Витребування документів про вчиненні нотаріальні дії» проаналізовано порядок проведення цієї процесуальної дії.

Автор досліджує питання про органи, що здійснюють кримінальне провадження, які уповноважені витребовувати від нотаріуса довідки про вчиненні нотаріальні дії та інші документи. Наводяться аргументи, що оперативні підрозділи слід позбавити права витребувати від нотаріуса такі довідки та документи.

Наголошується на тому, що слідчий суддя при здійсненні функції судового контролю за додержанням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні немає повноваження витребувати довідки про вчиненні нотаріальні дії та інші документи. Таке повноваження належить тільки суду, який виконує функцію правосуддя, тобто, розглядає матеріали кримінальних проваджень по першій інстанції, а також у апеляційному та касаційному порядку.

Доведено, що слідчому потрібно приймати рішення про витребування довідок про вчиненні нотаріальні дії та інших документів, якщо: точно відомо, що у нотаріуса є документ, який має значення для кримінального провадження; обстановка, в якій він зберігається, не має доказового значення; немає підстав вважати, що документ буде пошкоджений або знищений.

Зазначається, що порядок витребування слідчим від нотаріуса довідок про вчиненні нотаріальні дії та інших документів включає в себе такі дії: 1) складання слідчим обґрунтованої письмової вимоги про надання цих довідок та документів з обов’язковим зазначенням номера кримінального провадження та прикладенням гербової печатки відповідного органу; 2) направлення цієї вимоги нотаріусу; 3) виконання нотаріусом вимоги протягом десяти робочих днів та направлення вказаних довідок та документів слідчому; 4) проведення огляду документів слідчим та складання протоколу цієї слідчої (розшукової) дії; 5) приєднання документів до матеріалів кримінального провадження.

Дисертант дійшов висновку, що адвокату-захиснику та адвокату-представнику потрібно надати право витребувати від нотаріуса довідки про вчиненні нотаріальні дії та інші документи. Їм потрібно заборонити до набрання законної сили рішенням, яким закінчується кримінальне провадження, розголошувати отриманні відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці.

Доводиться, що доцільно доповнити КПК України статтею про прийняття слідчим суддею рішення про надання згоди на витребування органом досудового розслідування довідок про вчиненні нотаріальні дії та інших документів, якщо особі ще не повідомлено про підозру.

У підрозділі 2.2. «Особливості допиту нотаріуса як свідка та підозрюваного» розглянуто питання про звільнення нотаріуса від імунітету не давати показання та його допит.

Автор досліджує п. 3 ч. 2 ст. 65 КПК України, відповідно до якого не можуть бути допитані як свідки нотаріуси – про відомості, які становлять нотаріальну таємницю.

Наголошується на тому, що в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 65 цього Кодексу, нотаріус може бути звільнений від обов’язку зберігати таку таємницю особою, що довірила йому ці відомості. Зазначається, що дану норму доцільно доповнити положенням про порядок такого звільнення.  

Акцентується увага на тому, що згідно з п. 3 ч. 2 ст. 65 КПК України не можуть бути допитані як свідки тільки нотаріуси. Пропонується доповнити цей пункт положенням, що не підлягають допиту як свідки інші особи, які вчиняють нотаріальні дії, помічник нотаріуса, особи, яким про вчинені нотаріальної дії стало відомо у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків чи іншої роботи, особи, залучені для вчинення нотаріальних дій у ролі свідків та інші особи, яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці. Цю пропозицію підтримали 98,2 % опитаних слідчих.

Здійснюється аналіз п. 3 ч. 1 ст. 66, ч. 8 ст. 224 КПК України. Зазначається, що особа, яка зверталася до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії, вправі відмовитися давати показання щодо відомостей, які становлять нотаріальну таємницю. Якщо ж ця особа не бажає скористатися таким правом, вона може бути допитана як свідок.

Аргументується позиція, що нотаріус із приводу довірених відомостей має звільнятися від обов’язку зберігати нотаріальну таємницю правонаступником або представником особи, за дорученням якої вчинено нотаріальну дію. У випадку смерті особи або відсутності в неї правонаступників або при неможливості зв’язатися з ними, нотаріус може бути звільнений судом від такого обов’язку.

Доводиться доцільність доповнення п. 3 ч. 2 ст. 66 КПК України положенням, що нотаріус підлягає допиту як свідок у кримінальному провадженні щодо відомостей, які становлять нотаріальну таємницю, у випадку, якщо вчинені нотаріальні дії були визнані незаконними у встановленому законодавством порядку.

Розглянувши часові межі дії принципу конфіденційності нотаріальної діяльності, здобувач висловлює пропозицію про доповнення ч. 2 ст. 65 КПК України пунктом 3-1, що не можуть бути допитані як свідки про відомості, що становлять нотаріальну таємницю, особи, свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю яких анульовано, інші особи, що вчиняли нотаріальні дії, які звільнені з посади.

Досліджуючи питання про допит нотаріуса як підозрюваного, дисертант дійшов висновку про доцільність доповнення КПК України нормою про звільнення нотаріуса від обов’язку зберігати нотаріальну таємницю, якщо йому повідомлено про підозру.

У підрозділі 2.3. «Тимчасовий доступ до нотаріальних документів та їх вилучення» розглянуто порядок прийняття слідчим суддею рішення про проведення цього заходу забезпечення кримінального провадження та його виконання.

Констатується, що слідчий суддя постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до документів, які можуть становити таємницю вчинення нотаріальних дій, якщо сторона кримінального провадження доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за їх допомогою.

Підкреслено, що слідчий суддя не вправі прийняти рішення про тимчасовий доступ до реєстрів нотаріальних дій та документів, що передані нотаріусу на зберігання. Такі реєстри та документи можуть бути надані лише на вимогу суду для їх огляду.

Доведено, що з клопотанням про тимчасовий доступ до документів, які містять нотаріальну таємницю, до слідчого судді має звертатися тільки слідчий за погодженням з прокурором або особисто прокурор. Інші суб’єкти сторони обвинувачення та суб’єкти сторони захисту можуть лише клопотати, щоб слідчий та прокурор виконали таку процесуальну дію.

Розглядається порядок проведення обшуку приміщення державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву та робочого місця приватного нотаріуса. На думку дисертанта, доцільно доповнити КПК України статтею про проведення такої слідчої (розшукової) дії у присутності представника регіонального органу Нотаріальної палати України. Слідчий має завчасно повідомити цього представника про час та місце проведення обшуку. Йому слід надати право під час проведення цієї слідчої (розшукової) дії ставити запитання слідчому, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення обшуку. Неявка представника регіонального органу Нотаріальної палати України, за умови завчасного повідомлення, не  повинна перешкоджати проведенню обшуку.

Розділ 3 «Гарантії нерозголошення відомостей, що містять нотаріальну таємницю» складається з двох підрозділів, у яких розглядаються питання про кримінальні процесуальні засоби забезпечення нерозголошення цієї професійної таємниці.

У підрозділі 3.1. «Проведення закритого судового розгляду» розглянуто питання про обмеження засади гласності судового розгляду з метою нерозголошення нотаріальної таємниці.

Відзначається, що слідчий суддя, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження в закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини у випадках, якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення нотаріальної таємниці. Наголошується на тому, що на слідчого суддю, суд необхідно покласти обов’язок приймати таке рішення.

Здобувач звертає увагу на те, що проведення закритого судового засідання не може повністю гарантувати нерозголошення відомостей, які містять нотаріальну таємницю, оскільки в цьому випадку певна інформація стає відомою досить значному колу осіб, які беруть участь у цьому засіданні.

Запропоновано доповнити КПК України статтею «Забезпечення гласності судового провадження», яка має містити норму про попередження слідчим суддею, судом учасників кримінального провадження про недопустимість розголошення без його дозволу даних закритого судового провадження та про кримінальну відповідальність за таке розголошення.

У підрозділі 3.2. «Інші гарантії нерозголошення відомостей, що містять нотаріальну таємницю» розглянуто питання про забезпечення нерозголошення інформації, яка становить цю професійну таємницю.

Зазначено, що однією з гарантій охорони нотаріальної таємниці є положення ст. 222 КПК України про недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування. Запропоновано доповнити цю статтю нормою про заборону розголошувати відомості досудового розслідування, які є підставою для здійснення провадження у закритому судовому засіданні в інтересах нерозголошення таємниці, що охороняється законом.

Наголошено на тому, що однією з гарантій охорони відомостей, що становлять нотаріальну таємницю, є обов’язок учасників кримінального провадження їх не розголошувати. Пропонується доповнити КПК України статтями, які б визначали обов’язки слідчого, керівника органу досудового розслідування, слідчого судді, суду, в тому числі й обов’язок при реалізації своїх повноважень не розголошувати відомості, що становлять таємницю, яка охороняється законом.

Доведено необхідність доповнення ст. 8 Закону нормою, що до набрання законного рішення, яким закінчується кримінальне провадження, судді, слідчому судді, прокурору, слідчому та адвокату забороняється надавати інформацію про нотаріальні дії іншим особам, включаючи засоби масової інформації, а також розголошувати цю інформацію у своїх виступах.

Висловлюється зауваження щодо змісту п. 11 ч. 3 ст. 42, п. 12 ч. 1 ст. 56 КПК України, відповідно до яких слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд  вправі заборонити учасникам кримінального провадження застосовувати технічні засоби при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення відомостей, які містять нотаріальну таємницю. Здобувачем акцентовано увагу на тому, що на слідчого, прокурора, слідчого суддю та суд необхідно покласти обов’язок забороняти учасникам кримінального провадження застосовувати ці засоби.

Аналізується ст. 221 КПК України, яка передбачає можливість ознайомлення учасників кримінального провадження з матеріалами досудового розслідування до його завершення. Автор вказує, що з метою нерозголошення відомостей, які містять охоронювану законом таємницю, слідчому, прокурору потрібно надати право відмовити в задоволенні клопотання сторони захисту, потерпілого надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення.

Зазначено, що КПК України не передбачає обмеження права учасників кримінального процесу на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, які містять таємниці, що охороняються законом. Запропоновано ст. 290 цього Кодексу доповнити нормою, що сторони під час ознайомлення з такими матеріалами вправі виписувати відомості, знімати копії з документів. Виписки та копії документів, у яких містяться відомості, що становлять охоронювану законом таємницю, мають зберігатися при матеріалах кримінального провадження та вручатися учасникам процесу під час судового розгляду.

Констатується, що гарантією нерозголошення нотаріальної таємниці є обов’язки учасників кримінального провадження. Дисертант вважає, що норми КПК України про статус свідка, перекладача, спеціаліста, понятого, експерта, секретаря судового засідання, судового розпорядника мають містити положення про їхній обов’язок не розголошувати відомості, які становлять охоронювану законом таємницю.

Наголошується на доцільності доповнення ч. 7 ст. 223 КПК України положенням, що поняті не беруть участі при проведенні слідчих (розшукових) дій, якщо при цьому розкривається таємниця, яка охороняється законом. Цю пропозицію підтримало 95,1 % опитаних слідчих.

 

ВИСНОВКИ

 

У висновках дисертації на основі проведеного узагальнення й систематизації наукових уявлень про охорону нотаріальної таємниці в кримінальному процесі сформульовано наукові положення та рекомендації, що відповідають вимогам наукової новизни, мають значення для науки й практики, зокрема:

1. Під охороною нотаріальної таємниці в кримінальному судочинстві потрібно розуміти передбачені КПК України та Законом правові заходи, спрямовані на отримання інформації, що становить предмет цієї професійної таємниці, та запобігання її розголошення під час здійснення кримінального провадження.

2. У радянський період кримінально-процесуальний закон не передбачав жодних положень щодо забезпечення охорони нотаріальної таємниці в кримінальному судочинстві. Єдиний виняток містило законодавство про нотаріат, яке визначало, що на вимогу суду, прокуратури, органів слідства та дізнання довідки про вчинені нотаріальні дії та документи видаються у зв’язку з кримінальними справами, які знаходяться у їх провадженні.

3. У хронології становлення та розвитку законодавства незалежної України щодо забезпечення охорони нотаріальної таємниці в кримінальному судочинстві можна виокремити такі етапи: 1) до прийняття 2 вересня 1993 р. Закону «Про нотаріат»; 2) з 2 вересня 1993 р. до прийняття Закону від 21 червня 2001 р. «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України»; 3) з 21 червня 2001 р. до прийняття 13 квітня 2012 р. нового КПК України; 4) з 13 квітня 2012 р. по теперішній час.

4. На третьому етапі розвитку законодавства були внесені істотні зміни до КПК України 1960 р. щодо забезпечення охорони нотаріальної таємниці. Науковці почали досліджувати питання про: витребування органами досудового розслідування, прокурором та судом нотаріальних документів; свідоцький імунітет нотаріуса; звільнення його від обов’язку зберігати професійну таємницю; проведення виїмки та обшуку в нотаріальному приміщенні; проведення закритого судового засідання та нерозголошення даних досудового розслідування з метою охорони нотаріальної таємниці. Подальший розвиток законодавства щодо охорони нотаріальної таємниці в кримінальному провадженні відбувся з прийняттям 13 квітня 2012 р. нового КПК України.

5. Частину 6 ст. 8 Закону варто вдосконалити таким чином: виключити положення, що оперативні підрозділи можуть витребувати від нотаріуса довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи; визначити, в чому полягає обґрунтованість письмової вимоги; встановити, що довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи надаються нотаріусом протягом п’ятьох днів; доповнити після слова «нотаріусом» словами «особами, які вчиняють нотаріальні дії»; доповнити положенням, що в письмовій вимозі суду, слідчого вказується номер кримінального провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань; доповнити нормою, що не підлягають видачі документи щодо надання нотаріусом правової допомоги; доповнити положенням, що адвокат-захисник та адвокат-представник вправі витребувати від нотаріуса довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи.

6. КПК України доцільно доповнити статтею про надання слідчим суддею згоди на витребування органами досудового розслідування довідок про вчиненні нотаріальні дії та інших документів, якщо особі ще не повідомлено про підозру.

7. З питання про особливості допиту нотаріуса як свідка та підозрюваного потрібно доповнити: п. 3 ч. 2 ст. 65 КПК України положенням, що не підлягають допиту як свідки: інші особи, які вчиняють нотаріальні дії; помічник нотаріуса; особи, яким про вчинені нотаріальної дії стало відомо у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків чи іншої роботи; особи, залучені для вчинення нотаріальних дій у ролі свідків; інші особи, яким стали відомі відомості, що становлять предмет нотаріальної таємниці. Частину 3 ст. 65 КПК України та ст. 8 Закону положенням, що нотаріус із приводу довірених відомостей може бути звільнений від обов’язку зберігати нотаріальну таємницю правонаступником або представником особи, за дорученням якої вчинено нотаріальну дію. У разі смерті особи або відсутності у неї правонаступників або при неможливості зв’язатися з ними нотаріус може бути звільнений судом від обов’язку дотримання таємниці. Пункт 3 ч. 2 ст. 65 КПК України положенням, що нотаріус може бути допитаний як свідок щодо відомостей, які становлять таємницю вчинюваних нотаріальних дій, у випадку, якщо такі дії були визнані незаконними у встановленому порядку. КПК України нормою, що нотаріус звільняється від обов’язку зберігати нотаріальну таємницю, якщо йому повідомлено про підозру. Частину 2 ст. 65 КПК України пунктом 3-1, що не можуть бути допитані як свідки про відомості, що становлять нотаріальну таємницю: особи, свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю яких анульовано; інші особи, що вчиняли нотаріальні дії, звільнені з посади.

8. Щодо вдосконалення застосування тимчасового доступу до документів, що становлять нотаріальну таємницю, доцільно: виключити з ч. 3 ст. 8-1 Закону термін «виїмка», а перше речення ч. 4 цієї статті викласти у такій редакції: «Тимчасовий доступ до реєстрів нотаріальних дій та документів, що передані нотаріусу на зберігання в порядку, передбаченому цим Кодексом, а також печатки нотаріуса не допускається»; у главі 15 КПК України визначити, що до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ до документів, що містять нотаріальну таємницю, може звернутися лише слідчий за погодженням з прокурором або особисто прокурор; доповнити ст. 236 КПК України нормою, що обшук приміщення державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву та робочого місця приватного нотаріуса проводиться в присутності представника регіонального органу Нотаріальної палати України.

9. З питання проведення закритого судового засідання з метою охорони нотаріальної таємниці, потрібно доповнити: перше речення ч. 2 ст. 27 КПК України після слова «відкрито» словами «за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охоронюваної законом таємниці»; КПК України статтею «Недопустимість розголошення даних закритого судового засідання».

10. Щодо застосування інших заходів, які забезпечують нерозголошення даних кримінального провадження з метою охорони нотаріальної таємниці, доцільно доповнити: ст. 222 КПК України нормою, що забороняється розголошувати дані досудового розслідування, які є підставою для проведення закритого судового розгляду з метою нерозголошення таємниці, що охороняється законом; КПК України положенням про обов’язок слідчого, керівника органу досудового розслідування, слідчого судді, суду при реалізації своїх повноважень не розголошувати відомості, що становлять таємницю, яка охороняється законом; ст. 8 Закону нормою, що до набрання законної сили вироком, ухвалою суду або постановою слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження, ухвалою суду про застосування примусових заходів медичного та виховного характеру, судді, слідчому судді, прокурору, слідчому та адвокату забороняється надавати інформацію про нотаріальні дії іншим особам, включаючи засоби масової інформації, а також розголошувати цю інформацію у своїх виступах; ст. 221 КПК України нормою, що з метою нерозголошення відомостей, які містять охоронювану законом таємницю, слідчий, прокурор повинен відмовити в задоволенні клопотання сторони захисту та потерпілого надати їм для ознайомлення матеріали досудового розслідування; ст. 290 КПК України нормою, що виписки та копії документів, у яких містяться відомості, що становлять охоронювану законом таємницю, зберігаються при матеріалах кримінального провадження і вручаються сторонам під час судового розгляду; п. 11 ч. 3 ст. 42, п. 12 ч. 1 ст. 56 КПК України уточненням, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані заборонити учасникам кримінального провадження застосовувати технічні засоби при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення відомостей, які містять таємницю, що охороняється законом; п. 3 ч. 2 ст. 66, п. 4 ч. 3 ст. 68, п. 4 ч. 5 ст. 69, п. 3 ч. 5 ст. 70, ст. ст. 73, 74 КПК України положенням, що свідок, перекладач, спеціаліст, експерт, секретар судового засідання, судовий розпорядник зобов’язані не розголошувати відомості, що становлять охоронювану законом таємницю; КПК України статтею про обов’язки понятого, у якій доцільно передбачити положення, що він зобов’язаний не розголошувати відомості, які становлять охоронювану законом таємницю; ст. 58, 63 КПК України положенням, що адвокат без згоди потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача не має права розголошувати відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю в кримінальному провадженні і становлять адвокатську або іншу охоронювану законом таємницю; КПК України статтею про статус адвоката свідка, у якій потрібно передбачити положення, що адвокат без згоди свідка не має права розголошувати відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю в кримінальному провадженні й становлять адвокатську або іншу охоронювану законом таємницю; ч. 2 ст. 275 КПК України положенням, що забороняється залучати до конфіденційного співробітництва інших осіб, які вчиняють нотаріальні дії.

 

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

 

1. Остапенко О. Є. Порядок витребування органами досудового розслідування нотаріальних документів / О. Є. Остапенко // Митна справа. – 2011. – № 6. – Ч. 2. – Кн. 2. – С. 426–431.

2. Остапенко О. Є. Забезпечення охорони нотаріальної таємниці у кримінальному процесі / О. Є. Остапенко // Вісник Академії адвокатури України. – 2011. – № 2. – С. 127–133.

3. Остапенко О. Є. Охорона нотаріальної таємниці при провадженні слідчих дій / О. Є. Остапенко // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2012. – № 1. – С. 127–132.

4. Остапенко О. Є. Деякі гарантії охорони нотаріальної таємниці в кримінальному провадженні / О. Є. Остапенко // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2012. – № 12. – С. 153–158.

5. Остапенко А. Е. Об обеспечении охраны нотариальной тайны в уголовном процессе Украины / А. Е. Остапенко  // Закон и Жизнь. – 2013. – № 12. – С. 168–170.

6. Остапенко О. Є. Особливості тимчасового доступу до нотаріальних документів та їх вилучення: кримінально-процесуальний аспект / О. Є. Остапенко // Юридична Україна. – 2014. – № 2. – С. 74–79.

7. Остапенко О. Є. Недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування як гарантія охорони нотаріальної таємниці / О. Є. Остапенко // Митна справа. – 2014. – № 1. – Ч. 2. – Кн. 1. – С. 154–158.

8. Остапенко О. Є. Проведення закритого судового розгляду з метою охорони нотаріальної таємниці / О. Є. Остапенко // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2014. – № 2. – С. 163–169.

9. Остапенко О. Є. Кримінально-процесуальні гарантії охорони нотаріальної таємниці / О. Є. Остапенко // Правове і криміналістичне забезпечення розслідування окремих видів злочинів: сучасний стан, міжнародний досвід та перспективи розвитку : тези наукових доповідей та повідомлень круглого столу (Київ, 30 лист. 2010 р.). – НАВС : Навчально-науковий інститут підготовки слідчих і криміналістів, 2010. – С. 133–137.

10. Остапенко О. Є. Особливості допиту як свідків осіб, що вчиняють нотаріальні дії / О. Є. Остапенко // Теорія та практика кримінального судочинства : матеріали міжнародної наукової конференції (Харків, 20-21 трав. 2011 р.). – Харків : Харківський національний університет внутрішніх справ Навчально-науковий інститут підготовки фахівців для підрозділів слідства та дізнання, 2011. – С. 208–211.

11. Остапенко О. Є. Охорона нотаріальної таємниці у кримінальному судочинстві. Порівняльно-правовий аналіз / О. Є. Остапенко // Сучасні наукові дослідження представників юридичної науки – прогрес законодавства України майбутнього : матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Дніпропетровськ, 7-8 лют. 2014 р.). – Дніпропетровськ : Громадська організація «Правовий світ», 2014. – С. 127–128.

12. Остапенко О. Є. Заборона залучення нотаріусів під час проведення негласних слідчих дій, як гарантія нерозголошення відомостей, які містять нотаріальну таємницю / О. Є. Остапенко // Законодавство України: недоліки, проблеми систематизації та перспективи розвитку : матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції (Херсон, 14-15 лют. 2014 р.). – Херсон : Видавничий дім «Гельветика», 2014. – С. 157–159.

 

АНОТАЦІЯ

 

Остапенко О. Є. Охорона нотаріальної таємниці у кримінальному судочинстві.Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність. – Національна академія внутрішніх справ, Київ, 2014.

У роботі досліджено актуальні правові та практичні аспекти охорони нотаріальної таємниці в кримінальному судочинстві. Розглянуто порядок збирання доказів, які містять цю професійну таємницю, кримінально-процесуальні гарантії її нерозголошення. Доведено, що охорона нотаріальної таємниці потребує особливої форми проведення окремих кримінальних процесуальних дій.


Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення кримінального процесуального законодавства, яке регламентує витребування нотаріальних документів, тимчасового доступу до цих документів, допиту нотаріуса, проведення закритого судового розгляду, нерозголошення даних досудового розслідування.

Ключові слова: нотаріус; нотаріальна таємниця; витребування; допит; тимчасовий доступ до документів; закритий судовий розгляд; нерозголошення даних.

 

АННОТАЦИЯ

 

Остапенко О. Е. Охрана нотариальной тайны в уголовном судопроизводстве.Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 – уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность. – Национальная академия внутренних дел, Киев, 2014.

Диссертация является исследованием, в котором на монографическом уровне изучены актуальные теоретические и практические проблемы охраны нотариальной тайны в уголовном процессе.

На основе проведенного анализа теоретических и правовых положений формулируется понятие охраны нотариальной тайны в уголовном процессе. Рассматриваются этапы развития уголовного процессуального законодательства и науки относительно охраны этой профессиональной тайны.

Исследован порядок истребования органами досудебного расследования, органами, осуществляющими оперативно-розыскную деятельность, прокурором и судом справок о совершенных нотариальных действиях и иных документов, их предоставления нотариусом.

В работе анализируется свидетельский иммунитет нотариуса, процедура освобождения нотариуса об обязанности хранить нотариальную тайну, а также порядок его допроса как свидетеля и подозреваемого. Особое внимание обращено на то, кто, кроме нотариуса, не может быть допрошен как свидетель о сведениях, которые содержат нотариальную тайну.

Рассмотрен вопрос о принятии следственным судьей решения о временном доступе к документам, которые содержат нотариальную тайну. Автор акцентирует внимание на том, что с ходатайством о таком доступе должен обращаться к следственному судье только следователь, по согласованию с прокурором, или прокурор. Иные субъекты стороны обвинения и субъекты стороны защиты могут только ходатайствовать перед следователем и прокурором о выполнении данного процессуального действия.

Изучен порядок принятия следственным судьей, судом решения о проведении закрытого судебного заседания с целью охраны нотариальной тайны. Отмечено, что участников такого заседания необходимо предупреждать об ответственности за разглашение сведений, которые в нем исследовались.


Исследованы иные предусмотренные уголовным процессуальным законом и предлагаемые диссертантом гарантии охраны нотариальной тайны. Речь идет о предупреждении следователем, прокурором участников уголовного производства о неразглашении данных досудебного расследования; запрете стороне защиты и потерпевшему в ознакомлении с материалами досудебного расследования до его завершения; вручении сторонам выписок из материалов уголовного производства и копий процессуальных документов во время проведения судебного рассмотрения; запрете участникам уголовного производства применять технические средства при проведении отдельного процессуального действия или на конкретной стадии уголовного производства; проведении следственных (розыскных) действий без участия понятых.

В результате диссертационного исследования сформулирован ряд предложений, направленных на усовершенствование действующего уголовного процессуального законодательства Украины, практики его применения по рассматриваемым вопросам.

Ключевые слова: нотариус; нотариальная тайна; истребование; допрос; временный доступ к документам; закрытое судебное разбирательство; неразглашение данных.

 

SUMMARY

 

Ostapenko O. E. Privacy notary secrecy in criminal proceedings.Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of jurisprudence on a speciality 12.00.09 – criminal trial and criminalistics; judicial examination; operatively-search activity. – National academy of internal affairs, Kyiv, 2014.

In this work, the current legal and practical aspects of notarial secrecy in criminal proceedings. We consider the procedure for gathering evidence, which contain this professional secret criminal procedural guarantees of confidentiality. It is proved that the secrecy of notarial protection requires special forms of individual criminal proceedings.

Suggestions for improving the criminal procedural law, which regulates the reclamation of notarial documents , the time to access these documents, questioning the notary, a closed trial, the non-disclosure of data pre-trial investigation.

Keywords: notary; notary mystery; demanding; questioning; temporary access to documents; closed hearing; non-disclosure of data.

 











Повернутись до списку всіх новин