Офіційний сайт відділення нотаріальної палати України у Вінницькій області

Нотаріальні аксіоми у спадщині

звантаження.jpg

ПРАКТИЧНИЙ ПОРАДНИК ДЛЯ НОТАРІУСІВ

Вінницьке обласне відділення Нотаріальної палати України






Київ

Центр ДЗК



Вступне слово

Шановні колеги!  Насьогодні існує багато професійної та наукової літератури, в якій грунтовно розглядаються питання оформлення спадщини. В той же час, на практиці іноді не вистачає такого підручного матеріалу, в якому зібрана квінтесенція положень закону та теоретичних напрацювань, до яких найчастіше доводиться звертатись практикам підчас оформлення спадщини. Саме тому, ми не ставили собі за мету розробку ще одних методичних рекомендацій з оформлення спадщини, а намагались створити підручник іншого плану, адресований в першу чергу тим нотаріусам, які мають незначний досвід оформлення спадкових прав, оскільки доволі часто для пошуку відповіді на практичне питання або для підтвердження своєї думки, доводиться витрачати зайвий час, опрацьовуючи значну кількість нормативного та теоретичного матеріалу, який не завжди розташований послідовно. Ми ж намагалися його не тільки систематизувати по певним розділам,  а головне - сконцентрувати положення спадкового права у аксіоми, тобто короткі твердження, які не потребують доведення, оскільки дуже часто саме концентрована форма теоретичних положень у вигляді висновків буває зручною у роботі.  
Тож представляємо Вашій увазі роботу  під назвою «Нотаріальні аксіоми у спадщині. Сподіваємось, що вона стане корисною у Вашій роботі.
З повагою, авторський колектив.


ЗАГАЛЬНІ   АКСІОМИ СПАДКУВАННЯ:

 1. Спадкування – це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).  (Ст.1216 ЦК)
 2. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. (Ст. 1217 ЦК)
 3. До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали  спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, крім особистих немайнових прав, права на участь у товариствах і об'єднаннях, права на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, права на пенсію, допомогу, аліменти або інші виплати, встановлені законом). Ст. ст. 1218, 1219 ЦК.
 4. Спадщина відкривається тільки внаслідок смерті особи або оголошення її померлою за рішенням суду (яке обов'язково подається в органи РАЦС для видачі відповідного свідоцтва).
Спадщина не відкривається після осіб, визнаних в судовому порядку безвісно відсутніми. Ст. 1220 ЦК
5. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.  Якщо місце проживання  спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходження рухомого майна. Ст. 1221 ЦК
6. У разі смерті особи, яка була позбавлена права на спадкування, до смерті заповідача, позбавлення її права на спадкування втрачає чинність. Діти (внуки) цієї особи мають право на спадкування на загальних підставах. ч.4 ст.1235
7. Правила про обов'язкову частку мають пріоритет над правилами заповіту.(ст.1241 ЦК)
8. Правила про усунення спадкоємців від спадкування, як недостойних, мають пріоритет на правилами про обов'язкову частку( ч.6 ст.1224 ЦК).
9. У разі спадкування за законом усиновлені та його нащадки, з одного боку, та усиновлювачі і його родичі - з другого, прирівнюються до родичів за походженням ( ст.1260 ЦК).
10.    Малолітні, неповнолітні, недієздатні особи, а також особи з обмеженою дієздатністю, вважаються такими, що прийняли спадщину, навіть якщо вони не подали заяву про її прийняття, але при цьому і не відмовились від її прийняття в порядку ст.1273 ЦК. (Ст. ст. 1268,1273 ЦК)
11.     Подавати заяву про прийняття або відмову від спадщини спадкоємцям слід особисто, подання такого документа через представника не допускається (ч.2 ст.1260 ЦК).
12. Цивільне законодавство встановлює два способи прийняття спадщини:
1) подання нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідної заяви;
2) фактичного вступу у володіння спадковим майном та правами особи, тобто за фактом постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
13. Заява про прийняття спадщини, як і заява про відмову від спадщини   (в тому числі спрямована відмова) може бути відкликана на протязі строку, встановленого для прийняття спадщини. (ст.ст. 1269,1273 ЦК)
14. Спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця (ст.1232 ЦК).


СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАПОВІТОМ

 

1. Заповідальний відказ - це адресоване спадкоємцю за заповітом розпорядження спадкодавця по вчиненню дій майнового характеру на користь відказоодержувача, яке може полягати в передачі останньому у власність або за іншим речовим правом майнового права або речі, що входить або не входить доскладу спадщини. Ст. 1238 ЦК
2. Заповідальне покладення - це адресоване спадкоємцю за заповітом зобов'язання по вчиненню дій немайнового характеру, а також дій, спрямованих на досягнення суспільно корисної мети. Ст. 1240 ЦК
 3. Заповіт подружжя може бути складений тільки щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності. Відмова від такого заповіту кожним із подружжя можлива тільки за життя дружини та чоловіка і повинна бути нотаріально посвідчена. Ст. 1243 ЦК
 4. Після смерті одного із подружжя нотаріус накладає заборону на відчуження майна, зазначеного в заповіті. Ст. 1243 ч.1 ЦК
 5. Позбавлення в заповіті права на спадкування обов’язкових спадкоємців є недійсним. Чинність заповіту щодо обов’язкових спадкоємців встановлюється на момент відкриття спадщини. ч.3 ст.1235 ЦК
 6. У разі смерті особи, яка була позбавлена в заповіті права на спадкування, до смерті заповідача, позбавлення її права на спадкування втрачає чинність. Діти (онуки) цієї особи мають право на спадкування на загальних підставах. (ст.1235 ЦК)
 7.   Підпризначений у заповіті спадкоємець отримує право на спадкування у разі, якщо основний спадкоємець:
1) помре до відкриття спадщини;
2) не прийме спадщину;
3) відмовиться від прийняття спадщини;
4) буде усунений від права на спадкування;
5) на час відкриття спадщини буде відсутня умова, визначена у заповіті для основного спадкоємця. (ст.1244 ЦК)
8. Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою органів місцевого самоврядування. При посвідчення заповіту посадовою особою органів місцевого самоврядування присутність свідків не обов'язкова (за виключенням випадків, встановлених ст. 1248 та ч. 1 ст. 1253 ЦК України) Ст. 1251 ЦК
9. При посвідченні заповіту посадовими або службовими особами, зазначеними в ст. 1252 ЦК присутність не менш, як двох свідків, є обов'язковою умовою. Після цього один примірник посвідченого заповіту надсилається на зберігання до державного нотаріального архіву.
10. До нотаріально посвідчених прирівнюються заповіти, посвідчені (ст. 1252ЦК):
1) начальниками госпіталів, головними лікарями, їх заступниками по медичній частині, черговими лікарями - заповіти осіб, які перебувають на лікуванні в таких медичних закладах;
2)    командирами військових частин, з'єднань, установ - заповіти військовослужбовців, а в місцях де немає нотаріусів - заповіти робітників, службовців, членів їх сімей та членів сімей військовослужбовців;
3)  директорами або головними лікарями будинків для престарілих та інвалідів;
4) начальниками пошукових та інших експедицій;
5)  капітанами морських або річкових суден, що плавають під прапором України;
6) начальниками установ виконання покарань та слідчих ізоляторів;
7)  уповноваженими службовими особами консульських установ – заповіти українських громадян, що перебувають за кордоном.
11.   Кожний заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю, або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав передним. Якщо новий заповіт визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється.(ст.1254 ЦК)
12. Заповіт, складений особою, що не мала на це права, заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та порядку посвідчення, а також заповіт щодо майна, вказаного у спадковому договорі, є нікчемним. Рішення суду про визнання його недійсним не потрібно. Ст. 1257 ч.1 ЦК
13. За позовом зацікавленої особи суд визнає заповіт недійним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Ст. 1257 ч. 2 ЦК
 14. Недійсність окремого розпорядження в заповіті не має наслідком недійсності іншої його частини.  У разі недійсності заповіту спадкоємець, який в заповіті був позбавлений права на спадкування, одержує таке право  за законом назагальних підставах (ст.1257 УК)
 15. Свідками при посвідченні заповіту не можуть бути (ст. 1253 ч. 1 ЦК):
1) нотаріус або посадова особа, яка його посвідчує;
2) спадкоємці за заповітом;
3) члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;
4)  особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.
 16. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідки зачитують заповіт вголос та ставлять на ньому свої підписи.
(Ст. 1253 ч. 5 ЦК)
 17. Розірвання шлюбу або визнання його недійсним, що сталося після посвідчення заповіту подружжя, позбавляє такий заповіт юридичного значення. Спадкування в такому випадку відбувається на загальних підставах.
 18. При видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом із заповідальним відказом в свідоцтві зазначаються умови, передбачені заповідальним відказом.
 

СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАКОНОМ

 

1.  Спадкування за законом наступає в разі (ст.ст. 1223, 1224, 1242 ЦК):
1) відсутності заповіту;
2) визнання його недійсним;
3) неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом (в разі відсутності підпризначеного спадкоємця);
4) усунення від права на спадкування;
5) смерті всіх спадкоємців, вказаних в заповіті, до відкриття спадщини, якщо заповідач не склав нового заповіту;
6) відсутності на день відкриття спадщини умови, передбаченої в заповіті зумовою (в разі відсутності підпризначеного спадкоємця);
7) не охоплення заповітом усієї спадщини.
2.  Спадкоємці за законом отримують право на спадкування почергово(ст.1258ЦК).
Кожна наступна черга одержує право на спадкування у разі:
1) відсутності спадкоємців попередньої черги;
2) усунення їх від права на спадкування;
3) неприйняття ними спадщини у встановлений строк;
4) їх відмови від прийняття спадщини.
 3.  Черги спадкоємців за законом (ст.ст. 1261-1265 ЦК):
І-черга - діти спадкодавця, батьки, той зподружжя, який пережив спадкодавця;
ІІ-черга - рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері;
ІІІ-черга - рідні дядько та тітка спадкодавця;
ІV-черга - члени сім'ї спадкодавця, що проживали з ним не менше 5-ти років до часу відкриття спадщини;
V-черга - інші родичі спадкодавця до 6-го ступеня споріднення включно, а також утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.
 4.       Черговість одержання права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором між заінтересованими спадкоємцями, який не повинен порушувати права необхідного спадкоємця та спадкоємця, який не бере у ньому участі. ст. 1259 ЦК
 5. За рішенням суду спадкоємець наступних черг може отримати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що він протягом тривалого часу опікувався, матеріально забезпечував, надавав іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво буву безпорадному стані (ч.2 ст.1259 ЦК).
6. Розмір частки у спадщині кожного із спадкоємців тієї черги, що спадкує, може бути змінено на підставі укладеної між ними письмової угоди щодо рухомого майна, а щодо нерухомого майна - нотаріально посвідченої угоди. Ст. 1267 ЦК
7. Усиновлений та його нащадки не спадкують за законом після смерті батьків усиновленого та інших його родичів за походженням по висхідній лінії. Ст. 1260ЦК
8. Батьки усиновленого та інші його родичі за походженням по висхідній лінії не спадкують за законом після смерті усиновленого. Ст. 1260 ЦК

СПАДКУВАННЯ ЗА ПРАВОМ ПРЕДСТАВЛЕННЯ (ст. 1266 ЦК)

 

Спадкування за правом представлення має місце лише в тому випадку, коли на час відкриття спадщини немає в живих будь-кого із визначених в ст.1266 ЦКУ спадкоємців тієї черги, яка закликається до спадкування. Таким чином спадкоємець за правом представлення стає на місце (заміщає) свого померлого до відкриття спадщини предка або нащадка.
Спадкоємці за правом представлення:
I-ї черги —  внуки (правнуки) замість своїх батька, матері, (діда, баби)
ІІ-ї черги — племінники, племінниці, прадід, прабаба замість своїх батька, матері, сина, дочки відповідно.
ІІІ-ї черги — двоюрідні брати та сестри замість своїх батька або матері
1.    При спадкуванні за правом представлення кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну (ст.1266 ЦК).
2.       Особи, які спадкують за правом представлення, не мають права спадкувати обов'язкову частку, яка належала їх померлому родичу (ст.1241 ЦК).
3.   В тому випадку, коли на час відкриття спадщини батьки спадкоємців за правом представлення є живими, то право представлення не діє (оскільки живим спадкоємцям не потрібні замісники). В зв'язку з цим внуки (правнуки), племінники, племінниці, прадід, прабаба, двоюрідні брати та сестри спадкують на загальних підставах, як спадкоємці п'ятої черги. В такому випадку, відповідно до правил ч.2 ст. 1274, можлива спрямована відмова від спадщини на їхню користь.
4.      Якщо за рішенням суду про усиновлення збережений правовий зв'язок між усиновленим та його бабою, дідом за походженням, то у разі смерті його баби або діда усиновлений має право на спадкування за правом представлення(ст.1260 ЦК).
5. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення, в зв'язку з чим при відсутності у спадкоємця, померлого до відкриття спадщини, дітей, спадкують його внуки, при відсутності внуків - правнуки і так далі. ( ч.6 ст.1266 ЦК)
6.   Якщо спадкоємець за правом представлення помер після відкриття спадщини, але не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому спадщини переходить до його спадкоємців в порядку спадкової трансмісії. (ст.1276ЦК)


СПАДКОВА ТРАНСМІСІЯ (ст. 1279  ЦК)

Спадкова трансмісія - це встановлений законом перехід права на прийняття частки у спадщині, яка належала померлому після відкриття спадщини спадкоємцю, що не встиг її прийняти, (трансмітенту) до його спадкоємців (трансмісарів).
1.    Перехід права на спадкування в порядку спадкової трансмісії можливий, як при спадкуванні за законом, такі при спадкуванні за заповітом.(смт.1276 ЦК)
2.     В порядку спадкової трансмісії до спадкоємців-трансмісарів не може переходити  належне  спадкоємцю-трансмітенту  право на   обов'язкову частку   у  спадщині.   В той  же   час,   якщо  спадкоємець-трансмітент прийняв спадщину у вигляді обов'язкової частки і після цього помер, то спадкоємці-трансмісари успадковують його майно, до якого ввійшла прийнята спадкоємцем-трансмітентом обов'язкова частка. Свідоцтво видається за формою № 6, як після спадкоємця, що прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.
3.   Право  на прийняття  спадщини  в  порядку  спадкової трансмісії    не входить до складу спадщини, що відкрилась після смерті спадкоємця-трансмітента, оскільки є самостійним суб'єктивним цивільним правом.
4. Спадкоємець, що прийняв спадщину в порядку спадкової трансмісії (трансмісар) відповідає в межах вартості цього спадкового майна тільки за боргами спадкодавця, якому це майно належало, і не відповідає цим майном за боргами спадкоємця, що не встиг прийняти спадщину (трансмітента).
 5. Правила спадкової трансмісії не можуть застосовуватись у випадках, коли спадкоємцю, що помер після відкриття спадщини, але не встиг її прийняти, спадкодавець у заповіті підпризначив додаткового спадкоємця. В даному  випадку діють правила не спадкової трансмісії, а спадкової субституції, за якими право на спадкування отримують не спадкоємці померлого основного спадкоємця, а підпризначений у заповіті спадкоємець.
 6. Оскільки право на прийняття спадщини переходить до спадкоємців трансмітента після смерті спадкоємця, що раніше закликався до спадщини, строк для прийняття спадщини, що залишився, буде завжди меншим за встановлені 6 місяців. Якщо строк, що залишився, менше за три місяці, він автоматично продовжується до трьох місяців.
7. Нездійснення права на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії у встановлений строк прирівнюється до неприйняття спадщини із відповідними наслідками, встановленими законом.


«ПРИРОЩЕННЯ» СПАДКОВИХ ЧАСТОК (ст.ст. 1223, 1245, 1275  ЦК)

1.   Спадкоємець за   законом  не може відмовитись від своєї частки на користь спадкоємця за заповітом, так само, як і спадкоємець за заповітом не може відмовитись від своєї частки на користь спадкоємця за законом.
 2.   Спрямована відмова для спадкоємця за заповітом можлива тільки на користь інших спадкоємців за заповітом, а в разі наявності підпризначеного спадкоємця - тільки на його користь.
 3. Спрямована відмова для спадкоємця за законом можлива на користь будь-кого із спадкоємців за законом, незалежно від черги.
4. В разі не спрямованої відмови єдиного спадкоємця за заповітом його частка переходить до спадкоємців за законом, що закликаються до спадщини, і розподіляється між ними порівну. 
5. В разі не спрямованої відмови одного із декількох спадкоємців за заповітом, його частка «приростає» до часток інших спадкоємців за заповітом і ділиться між ними порівну.
6. В разі не спрямованої відмови одного із декількох спадкоємців за законом, його частка приростає до часток інших спадкоємців за законом і розподіляється між ними порівну.
7. В разі не спрямованої відмови єдиного спадкоємця за законом із черги, що закликається до спадщини, прирощення спадкових часток не відбуваєтьсяі до спадкування закликається наступна черга спадкоємців.
8. Не допускається спрямована відмова від обов'язкової частки у спадщині.
 9. Не спрямована відмова спадкоємця за заповітом від спадщини і не прийняття ним спадщини має одні й ті ж самі юридичні наслідки. Це означає, що в разі не прийняття таким спадкоємцем спадщини його частка переходить до інших спадкоємців за заповітом і ділиться між ними порівну.
Це пояснюється тим, що заповідач призначаючи в заповіті певних осіб своїми спадкоємцями чітко дає зрозуміти, що саме цим особам він бажає передати після смерті своє майно або його частину. Усіх інших осіб, яких спадкодавець з тих чи інших мотивів не згадує у заповіті, він побічно усуває від спадкування майна, зазначеного в заповіті. Таким чином, оскільки воля заповідача має перевагу над правилами закону, частка одного із спадкоємців за заповітом, яку він не прийняв, не може переходити до спадкоємців за законом, а має переходити до інших спадкоємців за заповітом, які спадщину прийняли.
 10. У разі смерті одного із декількох спадкоємців за заповітом до відкриття спадщини (за умови якщо заповіт на день відкриття спадщини не було змінено) його частка буде спадкуватися в залежності від змісту заповіту, а саме:
 А) якщо заповіт був складений на все майно або на частину майна в рівних частках кожному із спадкоємців або без зазначення часток, то частка відпалого спадкоємця переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну, але не може переходити до спадкоємців за законом. Саме при такому розумінні  норм закону не відбудеться порушення волі спадкодавця, ні щодо суб'єктного складу спадкоємців, ні щодо розміру їхніх часток, адже призначивши в заповіті своїми спадкоємцями конкретних осіб, спадкодавець побічно позбавляє всіх інших, не згаданих у ньому спадкоємців, права на спадкування, тобто не бажає бачити їх серед своїх спадкоємців на заповідане майно. В такому разі передавати спадкоємцям за законом частку відпалого спадкоємця за заповітом було б порушенням не тільки волі самого спадкодавця, що неприпустимо, але й прямим порушенням закону, адже ст. 1223 ЦКУ містить виключний перелік підстав одержання права на спадкування за законом. Така підстава, як смерть спадкоємця до відкриття спадщини, в зазначеному переліку не згадується. Крім того, згідно ч.2 ст.1235 ЦК, заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. При цьому таке позбавлення може відбуватись, як прямо (шляхом зазначення про це в заповіті), так і побічно (шляхом замовчування або незгадування спадкодавцем в заповіті імені такого або таких спадкоємців зазаконом) . В такому разі, відповідно до тої ж таки ст.1235 ЦК, ця особа (тобто спадкоємець за законом) не може одержати право на спадкування .
Б) Якщо ж заповіт був складений із зазначенням конкретного майна, яке мало відійти кожному із вказаних у ньому спадкоємців, то в даному випадку частина спадщини відпалого спадкоємця (у вигляді конкретного майна) повинна відійти доспадкоємців за законом і розподілятись між ними порівну.
Заповіт в частині відпалого спадкоємця не може бути виконаний, оскільки немає в живих призначеного спадкоємця. В даному випадку конкретне майно, заповідане відпалому спадкоємцю, буде одержане у спадщину спадкоємцями за законом за аналогією порядку, зазначеного в ст.1245 ЦК, оскільки в цій статті йдеться саме про частину спадщини (в натурі), а не про частку у спадковому майні
Наприклад, заповідач заповів свій автомобіль братові, а квартиру - сестрі. Брат помер до відкриття спадщини.  В даному випадку квартиру одержує сестра, за умови відсутності обов’язкових спадкоємців, а  автомобіль переходить успадщину до спадкоємців за законом.
 

Список використаної літератури:

1. Цивільний кодекс України
2. Спадкове право. Практика застосування нотаріусами України ./заг. Ред.. В.М. Марченка, 2012 р.
3. Експертно-правовий висновок  щодо процедури та наслідків  права спадкоємця за законом відмовитися від прийняття  спадщини  на користь будь-кого із спадкоємців  за законом незалежно від черги та можливості відкликати заяву про відмову  від спадщини на користь будь-кого із спадкоємців, подану відповідно до ст. 1274 ЦК./Доктор юридичних наук          І.В.Спасибо-Фатєєва/
4.Експертно-правовий висновок  щодо ситуації, коли заповіт було посвідчено у визначених частках, але один із спадкоємців помирає до відкриття спадщини за цим заповітом, а спадкодавець(знаючи або не знаючи про цю обставину) заповіт не змінює (співвідношення застосування статей 1223, 1245 та 1275 ЦК України) /Доктор юридичних наук І.В.Спасибо-Фатєєва/
5.Науково-правовий висновок щодо визначення статусу онуків (правнуків) як спадкоємців п’ятої черги та співвідношення зі спадкуванням за правом представлення. /Кандидат юридичних наук О.П. Печений/

Автори:
Члени методичної ради відділення Нотаріальної Палати України у Вінницькій області
Варламов Олександр Васильович
Храпенко Наталія Володимирівна
місто Вінниця,  2014 рік 




Повернутись до списку всіх новин