Офіційний сайт відділення нотаріальної палати України у Вінницькій області

Звернення

fr.jpg


«31» липня 2014р.                                                                                                              Прем’єр-міністру України

Яценюку А.П.

Міністру юстиції України

Петренку П. Д.

Голові комітету з питань правової 

політики

Писаренку В. В.

Шановні панове!

В умовах фактичного ведення нашою державою військових дій щодо захисту суверенітету та територіальної цілісності України, складної економічної ситуації, що складалася нині в Україні,
у нас, нотаріальної спільноти Вінницької області, як організації спеціалістів, що відіграють в нашій державі значну роль у механізмі захисту та охорони гарантованих законом прав та інтересів людини, котрі працюють на благо нашої батьківщини, утвердження у ній верховенства права,
обґрунтоване занепокоєння викликає намагання уряду, на шляху проведення «адміністративної реформи», змінити також діючу в Україні систему державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень шляхом прийняття змін, передбачених проектом Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо оновлення державного апарату та спрощення надання адміністративних послуг», зареєстрованого у Верховній Раді України за № 4322а 21.07.2014 (надалі – Законопроект № 4322а) до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» із змінами (надалі - Закон № 1952-IV).
Як спеціалісти в галузі права, яким Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» надано право проводити реєстраційні дії при вчиненні нотаріальних дій, категорично заявляємо, що прийняття органом законотворчості вказаного Законопроекту в частині внесення запропонованих змін до частини першої ст. 9 Закону № 1952-IV призведе до численних випадків порушень прав громадян нашої країни, позбавить державу можливості гарантувати у відповідності до статті 41 Конституції України непорушність права приватної власності.
На сьогодні порядок легалізації права приватної власності регулює Закон № 1952-IV, яким визначаються правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень, і дія якого спрямована на забезпечення визнання та захисту державою цих прав.
Згідно частини другої статті 3 Закону № 1952-IV держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Гарантування такої достовірності, а внаслідок цього, і непорушності речових прав та права приватної власності зокрема, здійснюється перш за все, шляхом створення в Україні Державної реєстраційної служби України, та закріплення необхідних кваліфікаційних вимог до її службовців як спеціалістів в галузі реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Так, частиною першою статті 9 Закону № 1952-IV зазначено, що державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж юридичної роботи не менш як два роки. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб’єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Нотаріус як особа, що вчиняє нотаріальні та у зв’язку з ними і реєстраційні дії, у відповідності до частини другої статті 3 Закону України «Про нотаріат» також має відповідати високим кваліфікаційним вимогам: «нотаріусом може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори - не менш як три роки, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю».
Тобто, держава, аби гарантувати достовірність підтверджених нею, шляхом реєстрації, речових прав, а отже і їх непорушність, наділила можливістю здійснювати відповідні реєстраційні дії лише тих осіб, які, у встановленому законом порядку, підтвердили свою належну юридичну обізнаність, зокрема, з питань виникнення, зміни і припинення речових прав і обтяжень таких прав.
Законопроектом № 4322а, який невиправдано швидкими темпами був прийнятий Верховною Радою України у першому читанні 27.04.2014, нівелюється встановлений на сьогоднішній день рівень гарантій законності зареєстрованих уповноваженими державою особами прав, шляхом надання права вчинення реєстраційних дій, фактично, особам з вищою освітою за будь-якою спеціальністю.
Більше того, ініціаторами Проекту № 4322а пропонується надати повноваження державного реєстратора також посадовим особам органів місцевого самоврядування або іншим особам, які відповідатимуть зазначеним кваліфікаційним вимогам та будуть залучені до виконання професійних обов’язків на підставі відповідного договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Що стосується посадових осіб органів місцевого самоврядування, то передання їм функцій державних реєстраторів, суперечить їх функціональним обов’язкам, оскільки орган місцевого самоврядування є представницьким органом територіальної громади, через який останньою реалізується право на місцеве самоврядування, тобто мати більше прав, ніж їх має сама територіальна громада, представницький орган не може! Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Визнання права власності шляхом його державної реєстрації і подальший його захист не може бути питаннями лише місцевого значення, це питання держави в цілому, отже виходить з межі поняття місцевого самоврядування.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 143 Конституції України, Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Однак, в цьому разі Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України чи в інший, передбачений законом, спосіб. В той же час, в пояснювальній записці до Законопроекту № 4322а зазначається, що реалізація запропонованого нормативного акту не потребує додаткових бюджетних коштів, матеріальних та інших витрат.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Всі делеговані органам місцевого самоврядування повноваження як «виключні повноваження» мають бути визначені в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», як спеціальному акті, що регулює діяльність органів місцевого самоврядування, проте законопроект № 4322а не вносить жодних змін до вказаного закону у частині розширення повноважень органів місцевого самоврядування.
Формулювання «Повноваження державного реєстратора, передбачені цим Законом, можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування», яке містить проект №3422а щодо потенційного наділення посадових осіб органів місцевого самоврядування повноваженнями по здійсненню державної реєстрації прав на нерухоме майно викладений таким чином, що не вказує на випадки, коли вони наділяються відповідними повноваженнями, а диспозитивний характер пропонованої норми протирічить правовій природі «делегування» владних повноважень, які носять імперативний характер.
Що стосується наділення функціями державного реєстратора «інших осіб», які відповідатимуть кваліфікаційним вимогам і будуть залучені на підставі відповідного договору, то неможливо зрозуміти в чому тут на думку ініціаторів законопроекту полягатиме прогресивність в якості надання послуг щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Метою будь-якої правової реформи має бути зміцнення, якісне оновлення існуючи норм права. Для досягнення цієї мети реформа має характеризуватися продуманістю та поступовістю. Як відомо, за основу проведення «адміністративної реформи» в України Міністерством юстиції України взято відповідний досвід Республіки Грузія у створенні Реєстраційної служби Грузії за принципом «єдиного вікна». Однак, Міністерством Юстиції України не враховано те, що запозичувати досвід інших держав потрібно з урахування їх національних правових, економічних та інших особливостей на момент впровадження правових конструкцій, що запозичуються. Так, за чисельністю населення, а відповідно - кількістю потенційно зацікавлених в послугах державних реєстраторів осіб, і рівнем надання реєстраційних послуг щодо реєстрації речових прав, який має місце в Україні на сьогоднішній день і тим, що існував на початок реформування відповідних систем в Грузії між державами існує суттєва різниця.
Необґрунтованим та недоцільним є впровадження «нової», побудованої за зразком Реєстраційної служби Грузії, системи реєстрації прав на нерухоме майно, коли запроваджена в 2012 процедура реєстрації речових прав на нерухоме майно почала повноцінно працювати.
Повертаючись до гарантування державою законності та непорушності права приватної власності, виникає питання чи готова вона в подальшому компенсувати шкоду, завдану діями щодо реєстрації прав «іншими особами», наділених вагомими і значущими функціями з визнання права власності.
Згідно аналізу змісту пояснювальної записки до Законопроекту №4322а, його ініціаторами, одним з елементів мети запровадження змін, ставиться зниження рівня корумпованості системи реєстрації речових прав.
Зважаючи на те, що наявність проблеми значного масиву корупційних дій в сфері надання послуг (в даному разі – реєстраційних), коли у споживача послуги наявна альтернатива при обранні органу, що надаватиме послугу, є доволі сумнівною, вбачається необґрунтованою позиція Міністерства юстиції щодо даного питання.
Раціональним кроком, в рамках антикорупційної політики уряду, стало б зрівняння державних реєстраторів всіх рівнів та нотаріусів, які здійснюють реєстраційні дії при вчиненні нотаріальних дій, в можливостях проводити державну реєстрацію речових прав щодо всіх об’єктів нерухомого майна, незважаючи на їх вартість, розмір і місцезнаходження. Адже корупція в системі реєстрації з’являється не там, де вже діють як мінімум два види уповноважених на надання послуги суб’єкти (державний реєстратор і нотаріус), а там, де встановлені обмеження, щодо надання повноважень реєструвати певні об’єкти лише Укрдержреєстру. Крім того, зрівняння у правах усіх державних реєстраторів не потребує додаткових витрат з державної казни.
Згідно нашої точки зору, як осіб професійно обізнаних з процедурою державної реєстрації прав на нерухоме майно, реалізація проекту 3422а, матиме лише негативні наслідки в частині змін, щодо частини першої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Вони призведуть до того, що:
- функції держави виконуватимуть особи, до яких не ставиться вимога мати вищу юридичну освіту, а отже реєстраційні дії виконуватимуть ті, хто не розуміє тих негативних правових наслідків, що зазнаватимуть їх клієнти у разі допущення ними помилки;
- держава зазнаватиме збитків як від запровадження недоцільних і необґрунтованих змін, так і в умовах гарантування саме державою законності і непорушності зареєстрованого права власності у вигляді майнової відповідальності за некомпетентні дії «інших» осіб, на яких законом не покладено жодної персональної відповідальності;
- вищевказане в свою чергу знову призведе до зниження рівня надання реєстраційних послуг, як наслідок – і зниження рівня довіри до системи реєстрації речових прав на нерухоме майно, авторитету представників органів державної влади.
Просимо Вас, виключити із Законопроекту № 4322а положення щодо викладення в новій редакції  частини першої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», залишити вказану норму в діючій редакції.
Також викликає занепокоєння запропонована Законопроектом № 4322а редакція частини другої статті 29 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»: За державну реєстрацію державних органів та органів місцевого самоврядування адміністративний збір не справляється.
Справа в тому, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не проводиться реєстрація суб’єктів, а лише їх прав, тому запропоноване викладено некоректно і потребує внесення відповідних змін в проект закону.


З повагою,
голова відділення                                                                              С.М. Дунаєвська




Повернутись до списку всіх новин